Презентації та публікації

Мета: ознайомити учнів із розвитком літератури, науки; вдосконалити роботу учнів з таблицями, схемами; виховувати естетичний смак учнів.

Основні поняття та терміни: «алегорія», «диспут», «ідеал», «емпіризм», «гуманізм», «натурфілософія», «трагедія», «комедія», «драма», «логарифм», «риторика», «фреска», «мініатюра», «бароко».

Основні дати та події:

• 1473–1543 рр. — роки життя Миколи Коперніка;

• 1478–1535 рр. — роки життя Томаса Мора;

• 1494–1553 рр. — роки життя Франсуа Рабле;

• 1564–1616рр. — роки життя Вільяма Шекспіра;

• 1547–1616 рр. — роки життя Мігеля де Сервантеса;

• 1548–1600 рр. — роки життя Джордано Бруно;

• 1564–1642 рр. — роки життя Галілео Галілея.

Обладнання: підручник, історичний атлас, документи, роздавальний матеріал, репродукції картин художників Відродження.

Тип уроку: урок засвоєння нового матеріалу.

Додаткові джерела інформації:

1. Любимов Л. Искусство Западной Европы.

2. Шекспир У. Ромео и Джульетта; Король Лир; Сонеты.

3. Сервантес М. Дон Кихот.

Очікувані результати

Після уроку учні зможуть:

• визначати умови розвитку культури;

• характеризувати найвизначніші пам’ятки літератури; порівнювати літературу епохи Середньовіччя та Відродження;

• наводити приклади високого рівня розвитку науки;

• застосовувати та пояснювати на прикладах терміни та поняття.

ХІД УРОКУ

І. Актуалізація опорних знань

Бесіда

1. Чим був викликаний підйом культури в Італії?

2. Що таке «культурна спадщина»?

3. Пригадайте, як у різні періоди історії ставилися до культурної спадщини. Поясніть свою відповідь на прикладах.

4. Чому Леонардо да Вінчі вважають одним з найвидатніших художників, що будь-коли жили на Землі?

5. Назвіть ознаки епохи Відродження.

Робота з таблицею

Заповніть таблицю «Представники мистецтва Відродження».

ІІ. Мотивація навчальної діяльності

Уч и т е л ь. Кожна людина трохи поет. У когось це виходить краще, у когось гірше. Я вам пропоную відновити декілька рядків з одного відомого твору і назвати автора.

Быть или не быть, вот в чем вопрос. Достойно ль

Смиряться под ударами судьбы,

Иль надо оказать сопротивленье.

ІІІ. Опрацювання нового навчального матеріалу

Література

Творчість Вільяма Шекспіра

Учитель говорить про те, що величезний внесок у європейську літературу зробив В.Шекспір. Напевно учні вже знайомі з цим ім’ям.

Учитель пропонує пригадати за методом «Мозковий штурм», що їм вже відомо про життя та діяльність Шекспіра.

Орієнтовні відповіді учнів

• Жив в Англії.

• Написав трагедії «Гамлет», «Ромео і Джульєтта».

• Був засновником театру «Глобус».

• Був актором.

• Автор низки сонетів.

Уч и т е л ь. Творчість Шекспіра не тільки відбила зміст епохи, але й виявила ставлення англійського народу до подій свого часу. Шекспір уславив велич людини та її почуття. Робота з літературними творами

Учитель пропонує учням прочитати уривки з трагедії В. Шекспіра «Гамлет» і дати відповіді на питання.

Шекспір «Гамлет»

1. Чей образ только что предстал пред нами,

Как вам известно, вызван был на бой

Властителем норвежцев Фортинбрасом.

В бою осилил храбрый Гамлет наш,

Таким и слывший в просвещенном мире.

Противник пал. Имелся договор,

Скрепленный с соблюденьем правил чести,

Что вместе с жизнью должен Фортинбрас

Оставить победителю и земли,

В обмен на что и с нашей стороны

Пошли в залог обширные владенья,

И ими завладел бы Фортинбрас,

Возьми он верх. По тем же основаньям

Его земля по названной статье

Вся Гамлету досталась. Дальше вот что.

Его наследник, младший Фортинбрас,

В избытке прирожденного задора

Набрал по всей Норвегии отряд

За хлеб готовых в бой головорезов.

Приготовлений видимая цель,

Как это подтверждают донесенья, —

Насильственно, с оружием в руках,

Отбить отцом утраченные земли.

Вот тут-то, полагаю, и лежит

Важнейшая причина наших сборов,

Источник беспокойства и предлог

К сумятице и сутолоке в крае.

(Гораціо)

2. Рост жизни не в одном развитье мышц.

По мере роста тела в нем, как в храме,

Растет служенье духа и ума.

(Лаерт)

3. Что значит человек,

Когда его заветные желанья —

Еда да сон? Животное — и все.

Наверно, тот, кто создал нас с понятьем

О будущем и прошлом, дивный дар

Вложил не с тем, чтоб разум гнил без пользы.

(Гамлет)

4. Быть или не быть, вот в чем вопрос. Достойно ль

Смиряться под ударами судьбы,

Иль надо оказать сопротивленье

И в смертной схватке с целым морем бед

Покончить с ними? Умереть. Забыться.

И знать, что этим обрываешь цепь

Сердечных мук и тысячи лишений,

Присущих телу. Это ли не цель

Желанная? Скончаться. Сном забыться.

Уснуть... и видеть сны? Вот и ответ.

Какие сны в том смертном сне приснятся,

Когда покров земного чувства снят?

Вот в чем разгадка. Вот что удлиняет

Несчастьям нашим жизнь на столько лет.

А то кто снес бы униженья века,

Неправду угнетателей, вельмож

Заносчивость, отринутое чувство,

Нескорый суд и более всего

Насмешки недостойных над достойным,

Когда как просто сводит все концы

Удар кинжала! Кто бы согласился,

Кряхтя, под ношей жизненной плестись,

Когда бы неизвестность после смерти,

Боязнь страны, откуда ни один

Не возвращался, не склоняла воли

Мириться лучше со знакомым злом,

Чем бегством к незнакомому стремиться!

Так всех нас в трусов превращает мысль

И вянет, как цветок, решимость наша

В бесплодье умственного тупика.

(Гамлет)

1. Як Шекспір характеризує існуючу епоху?

2. Яких одвічних проблем торкнувся автор у своєму творі?

3. Які з цінностей, описані Шекспіром, близькі і вам? Свою відповідь поясніть.

Уч и т е л ь. Не менш глибоко В. Шекспір осмислює людські почуття у своїх сонетах.

Сонет — форма віршування з 14 рядків. Сонет виник в Італії у XIII ст. і став особливо популярний в епоху Відродження. Рядки вірша згруповані особливим чином: чотири — чотири — чотири — два. Сонети надзвичайно мелодійні, багато з них покладені на музику. Останні рядки мають характер філософського узагальнення.

Сонет 66

Зову я смерть. Мне видеть невтерпеж

Достоинство, что просит подаянья,

Над простотой глумящуюся ложь,

Ничтожество в роскошном одеянье, И совершенству ложный приговор,

И девственность, поруганную грубо,

И неуместной почести позор,

И мощь в плену у немощи беззубой,

И прямоту, что глупостью слывет,

И глупость в маске мудреца, пророка,

И вдохновения зажатый рот,

И праведность на службе у порока.

Все мерзостно, что вижу я вокруг,

Но как тебя покинуть, милый друг!

Сонет 102

Люблю, — но реже говорю об этом,

Люблю нежней, — но не для многих глаз.

Торгует чувством тот, кто перед светом

Всю душу выставляет напоказ.

Тебя встречал я песней, как приветом,

Когда любовь нова была для нас.

Так соловей гремит в полночный час

Весной, но флейту забывает летом.

Ночь не лишится прелести своей,

Когда его умолкнут излиянья.

Но музыка, звуча со всех ветвей,

Обычной став, теряет обаянье.

И я умолк, подобно соловью:

Свое пропел и больше не пою.

Сонет 130

Ее глаза на звезды не похожи,

Нельзя уста кораллами назвать,

Не белоснежна плеч открытых кожа,

И черной проволокой вьется прядь.

С дамасской розой, алой или белой,

Нельзя сравнить оттенок этих щек.

А тело пахнет так, как пахнет тело,

А не фиалки нежной лепесток.

Ты не найдешь в ней совершенства линий,

Особенного света на челе.

Не знаю я, как шествуют богини,

Но милая ступает по земле.

И все ж она уступит тем едва ли,

Кого в сравненьях пышных оболгали.

• У чому на вашу думку полягає філософський смисл кожного з наведених сонетів?

Творчість Мігеля де Сервантеса

Уч и т е л ь. У цей час з’являється ще один визначний твір епохи Відродження — роман про хитромудрого ідальго Дон Кіхота Ламанчського. Його автор іспанець Мігель де Сервантес прожив життя, сповнене пригод. Його герой — останній лицар, борець зі злом. Він уявив себе лицарем «для власної слави і для користі рідної країни».

Роман Сервантеса був опублікований у 1605 р. і, на перший погляд, продовжував традицію «рицарського роману», надзвичайно поширеного й популярного на той час жанру. Проте його поява дещо спантеличила читача, адже героя Сервантеса дехто навіть вважав божевільним.

Робота з літературними творами

Учитель пропонує учням прочитати уривок із твору і прокоментувати його.

М. Сервантес. Хитромудрий Дон Кіхот

Насамперед, він вичистив зброю, яка належала його прадідам і валялася десь у кутку, залишена і вкрита віковою іржею та цвіллю. Він вичистив і полагодив її якомога краще; але раптом помітив, що бракувало однієї дуже важливої речі. Замість шолома із забралом був просто відкритий шишак. Проте тут йому допомогла його винахідливість: з картону він змайстрував напівшолом, прикріпив його до шишаку, і вийшло щось схоже на закритий шолом. <...> Потім він піддав огляду свою шкапу і <...> міркував, яке б ім’я їй дати, бо, вголос промовляв він до себе, несправедливо, щоб кінь такого відомого лицаря, і сам по собі такий чудовий, не мав будь-якого славного імені. <...> Довго він вигадував різні імена, брав, відкидав, знову складав, відкидав і знову напружував свою пам’ять та уяву, поки, нарешті, не зупинився на імені Росінант, яке здавалося йому піднесеним, звучним, виразним; воно засвідчувало, що раніше його кінь був просто шкапою, а зараз став першою шкапою на

світі і попереду всіх інших.

Не встиг наш лицар проїхати декілька кроків, як здалося йому, що з гущавини лісу, що знаходився по праву його руку, почулися слабкі й тужливі стогони; і, ледве почувши їх, він сказав:

– Дякую небу за милість, мені послану! Ось уже і виникла нагода виконати обов’язок лицаря і зібрати плоди мого благородного рішення: поза сумнівом, це стогне хтось, хто потребує допомоги та має потребу у моєму заступництві та допомозі.

І, смикнувши Росінанта за вузду, він поспішив у той бік, звідки лунали стогони. Як тільки він в’їхав до лісу, перед очами його постала кобила, прив’язана до дуба, а поряд з нею до іншого дерева був прив’язаний хлопчик років п’ятнадцяти, голий по пояс; це він і стогнав, та й не безпідставно, оскільки якийсь дужий селянин нещадно стьобав його ремінним поясом, супроводжуючи кожен удар повчаннями і порадами. <...> Побачивши цю картину, Дон Кіхот вигукнув гнівним голосом:

– Негідний лицарю, соромно нападати на тих, хто не в змозі захищатися: сідайте на коня, беріть спис, і я вам доведу всю ницість вашого вчинку.

Побачивши над своєю головою якусь фігуру, яка була обвішана зброєю та розмахувала списом перед самим його носом, селянин вирішив, що прийшов йому кінець, і тому покірливим голосом відповів:

– Сеньйор лицарю, хлопчисько, якого я караю, — мій слуга, що пасе неподалік звідси стадо моїх овець; він такий роззява, що у мене щодня зникає по вівці. Я його караю за недбалість і лиху вдачу, а він стверджує, що я це роблю через злий поров, щоб не платити йому жалування. Він бреше, присягаюся вам богом і порятунком душі!

– «Бреше»! Ти це говориш у моїй присутності, нікчемний грубіяне?— гнівно вигукнув Дон Кіхот. — Присягаюся сонцем, яке нам світить, я зараз наскрізь проткну тебе списом. Негайно ж сплати йому і не розмовляй; інакше — присягаюся царем небесним! — я одним ударом виб’ю з тебе дух і докінчу на місці. Зараз же звільни його!

Освіта та наука

Самостійна робота

Учитель пропонує учням самостійно ознайомитися з текстом підручника й заповнити таблиці.

Наукові досягнення

Нові уявлення про формування всесвіту

Мистецтво бароко

Уч и т е л ь. Мистецтво бароко виникло в Римі в другій половині XVI ст. В основу бароко було покладено вже не творче наслідування природи як у часи Відродження, а її вдосконалення на основі ідеальних норм краси.

У живописі художники використовували гру світла й тіні, писали грандіозні панорами, відображали на полотні емоції, пишноту форм, багатство.

У літературі дуже велике місце посідає персоніфікація. Твори Шекспіра й Сервантеса містили у собі елементи поетики як епохи Відродження, так і бароко.

Учитель пропонує записати визначення у зошит.

Бароко — панівний стиль в європейському мистецтві кінця XVI — середини XVIII ст., що відрізнявся грандіозністю, масивністю споруд, їхньою складною, розкішною декоративністю*.

IV. Закріплення знань учнів

Історичний диктант

1. Учений-астроном XVII ст., якого Ньютон назвав великим. (Галілей)

2. Учений-астроном XVI ст., що був спалений на вогнищі за вироком інквізиції. (Бруно)

3. Великий голландський художник XVII ст. (Рембрандт)

4. Лікар, що відкрив секрет кровообігу. (Везалій)

5. Видатний польський учений, астроном. (Копернік)

6. Публічна суперечка або обговорення наукової теми. (Диспут)

7. Автор історичної драми «Генріх IV». (Шекспір)

8. Неіснуюче місце. (Утопія)

9. Автор книги «Зоряний вісник». (Галілей)

10. Учений, що встановив зв’язок геометрії з алгеброю. (Декарт)

11. Поетичний твір, що складається з 14 рядків. (Сонет)

12. Список книг, заборонених інквізицією. (Індекс)

V. Домашнє завдання

1. Прочитати відповідний параграф підручника.

2. Написати есе «Бути чи не бути?».

3. Намалюйте героїв Сервантеса — Дон Кіхота і Санчо Пансу.

Схожі презентації: