Презентації та публікації

Шлунок - це розширена ділянка травної трубки, здатна тривалий час утримувати значну кількість їжі, де відбувається часткове її перетравлення. 

Виділяють кардіальну, фундальну і пілоричну частини шлунка, передню і задню стінки, велику й малу його кривизну. 

Слизова оболонка шлунку характеризується гетерогенністю клітинного складу шлункових залоз. Головні клітини виділяють ферменти шлункового соку: пепсиногенні обкладові продукують соляну кислоту, додаткові - мукоїдний секрет. 

Основна травна функція шлунку полягає в гідролізі білків. В ньому продовжується перетравлення вуглеводів α-амілазою слини. 

Кишечник - це м'язові трубочки,  внутрішній шар яких містить лужний травний сік, нервові закінчення,                                               кровоносні судини. 

Вміст кишечнику повільно  просувається за допомогою  перистальтики - хвилеподібного руху. 

Завдовжки тонкий кишечник 5 м, а в діаметрі 4 см. 

Складається з дванадцятипалої,  порожнистої і клубової кишок.  

Стінка тонкої кишки складається з трьох оболонок: 

зовнішньої - серозної (очеревина), середньої - м'язової непосмугованої (гладенька), внутрішньої - слизової, яка має ряд особливостей: 

1) колові складки, завдяки яким поверхня слизової оболонки значно збільшується, збільшуючи також поверхню всмоктування; 

2) її покривають кишкові ворсинки, мікроворсинки - вирости слизової оболонки; в кожній ворсинці є каналець, через який проходять лімфатичні і кровоносні судини. Ворсинки відіграють важливу роль у пристінковому травленні та всмоктуванні поживних речовин.

Дванадцятипала кишка починається під печінкою на рівні 12 грудного або 1 поперекового хребця, праворуч від хребетного стовпа. Починаючи від шлунка, вона йде зліва направо і ззаду, потім повертає вниз і спускається попереду правої нирки до рівня 2 або верхнього відділу 3 поперекового хребця; тут вона повертає ліворуч, розташовується майже горизонтально, перетинаючи попереду нижню порожнисту вену, а потім йде косо вгору попереду черевної аорти, і, нарешті, на рівні тіла 1 або 2 поперекового хребця, ліворуч від нього, переходить в порожнисту кишку. Таким чином, 12-пала кишка утворює підкову або неповне кільце, що охоплює головку і частину тіла підшлункової залози.

Цей відділ утворює багато петель, які розташовуються в лівій верхній частині черевної порожнини. 

Назва «порожниста» походить від того,  що при препаруванні трупа анатоми   знаходили її порожньою. У зв’язку з цим   інколи можна чути, що її називають  «голодна кишка».

Клубова кишка займає праву нижню частину черевної порожнини і спускається частково в порожнину тазу. У її стінці розташовуються два шари м'язової тканини: зовнішній поздовжній і внутрішній циркулярний. Крім того, гладком'язові клітини є і в слизовій оболонці кишки.   Довжина клубової кишки у дорослої людини досягає 1,3 - 2,6 м. У жінок коротша, ніж у чоловіків. 

У живої людини кишка знаходиться в тонічно напруженому стані. Після смерті вона розтягується і може досягати 3,6 м, діаметр близько 27 мм. Закінчується в області правої клубової ямки імоцекальним отвором в сліпій кишці. Порожниста і клубова кишки покриті очеревиною з усіх сторін.

Товстий кишечник - кінцева ділянка шлунково-кишкового тракту. Тут відбувається в основному всмоктування води і формування з харчової кашки (хімуса) оформленого калу. 

Довжина товстого кишечнику має 2 м, а діаметр 6 см.

Складається зі сліпої кишки  із червоподібним відростком,  ободової, сигмоподібної і  прямої кишок. 

Сліпа кишка являє собою мішок довжиною 3-8 см, розташований у правій здухвинній ділянці, нижче місця переходу тонкої кишки в товсту. Від неї відходить червоподібний відросток - апендикс. Він являє собою вузьку трубку діаметром 3-4 мм, довжиною від 2,5 до 15 см. Просвіт червоподібного відростка                                вихід до сліпої кишки. 

У місці з'єднання тонкої і товстої кишки є ілеоцекальний клапан, який перешкоджає зворотному відтоку харчових мас з товстої кишки в тонку.

Ободова кишка - основний відділ товстого кишечника. Вона є продовженням сліпої кишки та складається з чотирьох частин: висхідної – 24 см, поперечної – 56 см, низхідної – 22 см та сигмовидної – 27 см. Діаметр 5-8 см. 

Ободова кишка не бере безпосередньої участі в травленні, але в ній всмоктується                                                     велика кількість води і солей. Відносно  рідкий химус, що потрапляє з тонкої кишки в ободову, перетворюється на  твердіший кал. На кордоні сліпої та ободової і кишок  розташований сфінктер Бузі.

Сигмовидна кишка є продовженням низхідної ободової кишки і тягнеться до початку прямої кишки. Ця кишка середньої величини і розташовується більшою своєю частиною в порожнині                                                          малого тазу, досягаючи правої   його стінки; тут вона загинається і, прямуючи вниз і вліво, перехо-                                                           дить у пряму кишку. Назва «сигмовидна» отримана у зв'язку  з S-подібним ходом.

Спереду сигмовидну кишку  прикривають петлі тонкої кишки. 

Пряма кишка  - остання частина товстого кишечника. Це сегмент товстої кишки донизу від сигмовидної і до ануса. 

Починається на рівні 3-го крижового хребця і закінчується заднім проходом в області промежини. Довжина її 14-18 см, діаметр змінюється від 4 см на початку до 7,5 см в найширшій її частині,   що знаходиться в середині кишки, далі  пряма кишка знову звужується до розмірів щілини на рівні заднього                          проходу.