Презентації та публікації

Сірчана кислота, H₂SO₄ - сильна двоосновна кислота. Концентрована сірчана кислота являє собою маслянисту безбарвну рідину, щільність 1,84) містить 98,3 % H₂SO₄; кипить при t - 338°С. У водних розчинах сірчана кислота дисоціює на іони. Розчини сірчаної кислоти реагують з активними металами з виділенням водню і утворенням солей. Концентрована сірчана кислота - сильний окислювач. Так як технічна сірчана кислота часто забруднена сполуками миш'яку, то при дії її на метали можливе виділення сильно отруйного миш'яковистого водню. Концентрована сірчана кислота поглинає водяні пари з повітря, а також зневоднює органічні матеріали, обвуглюючи деякі з них (деревина, вата, цукор). Розчинення концентрованої сірчаної кислоти у воді супроводжується сильним розігріванням. Сірчана кислота утворює середні солі - сульфати, наприклад Na₂SO₄, і кислі солі - гідросульфати (бісульфат), наприклад NaHSO₄. Сірчана кислота широко застосовується в техніці і при лабораторних дослідженнях.

При попаданні на шкіру концентрована сірчана кислота викликає сильні опіки, при загоєнні яких залишаються плоскі буро-фіолетові рубці. Особливо небезпечне потрапляння сірчаної кислоти в очі. Вдихання повітря, що містить дрібні крапельки сірчаної кислоти, викликає подразнення верхніх дихальних шляхів, особливо слизової оболонки носа, печіння в очах, почервоніння, кон'юнктиви очей. При більш високих концентраціях може з'явитися кривава мокрота, блювота (іноді з кров'ю); тривале вдихання парів сірчаної кислоти може привести до запалення бронхів і легенів.

Виробництво сірчаної кислоти (гігієна праці). При виробництві сірчаної кислоти робочі піддаються впливу пилу, що виділяється при дробленні, сушці і відкритому транспортуванні мінеральної сировини, високої температури і теплового випромінювання у випалювальних печях, окислів азоту, сірчистого ангідриду і парів сірчаної кислоти.

Гігієнічні вимоги у виробництві сірчаної кислоти зводяться в першу чергу до автоматизації виробництва і герметизації технологічного обладнання, теплоізоляції печей і комунікацій. Засобами індивідуального захисту є пилозахисні костюми та костюми з кислотостійкої тканини, гумові чоботи і рукавички, окуляри і протигази (марки В або М). Необхідний систематичний контроль за спецодягом та протигазами.

Перша допомога при вдиханні парів сірчаної кислоти: свіже повітря, інгаляція 2 % содового розчину, питво теплого молока з содою або з боржомі, при кашлі - кодеїн (0,015 г 3 рази на день), діонін (0,005 г 3 рази на день). При попаданні кислоти на шкіру або слизові оболонки - негайно змити великою кількістю води, краще з милом, або 0,5-1 % розчином соди. При опіках II - III ступеня після первинної обробки ураженої ділянки водою використовують потім мазеві пов'язки (пеніцилінову мазь, мазь Вишневського, стрептоцидову або пеніцилінову емульсію та ін.). За свідченнями - боротьба з шоком: зігрівання, рясне пиття, морфін (1 % - 1 мл підшкірно), промедол (1 % - 2 мл підшкірно). При попаданні сірчаної кислоти в очі після рясного промивання проточною водою впустити по 1-2 краплі 0,5 % розчину дикаїну з адреналіном. Гранично допустима концентрація парів сірчаної кислоти і сірчаного ангідриду в повітрі виробничих приміщень складає 1 мг/м³, сірчистого ангідриду - 10 мг/м³.

Схожі презентації: