Презентації та публікації

Після падіння Західної Римської імперії Європа зазнала чимало потрясінь, але чи не найтяжчим випробуванням виявилися набіги скандинавських племен, які з VIII століття н. е. почали низку морських завойовницьких походів. Суворі воїни-мореплавці увійшли в історію під ім'ям вікінгів (на Русі - варягів) або норманів.

Головною причиною їхньої бурхливої експансії була, ймовірно, перенаселеність Скандинавії. Спочатку вікінги прибували як торговці, але з часом зрозуміли, що чужі землі можна брати силою.

Рухомі жагою захоплення невідомих земель, вікінги відважно пускалися в далекі плавання. У 874 р. вони досягли Ісландії, де тоді жила община ірландських ченців, і з часом перетворили острів у багатий край, керований щорічним зібранням - альтингом. Подвиги предків увічнені в ісландських сагах, що увійшли до скарбниці світового фольклору.

У 981 р. ватажок вікінгів Ерік Рудий відкрив Гренландію, і заснована ним колонія проіснувала аж до XV століття. Судячи з усього, вікінги перетнули Атлантичний океан і якийсь час прожили на острові Ньюфаундленд, на кілька століть випередивши Колумба з відкриттям Америки, що, однак, було забуто і не мало жодних наслідків.

Завоювання вікінгів просувалися в трьох напрямках. Хвилі Атлантики борознили головним чином норвежці. Вони захопили Фарерські, Шотландські, Оркнейські і Гебрідські острови, острів Мен і північний захід Англії. Вони ж заснували міста Дублін, Уексфорд і Лімерик на ірландському узбережжі.

Данці нагрянули на східне узбережжя Британії, попутно грабуючи північно-західні околиці Європи і запливаючи на своїх довгих човнах далеко вгору по річках (Хамбер і Темзі, Рейну і Сени). Через Гібралтарську протоку вони навіть проникли в Середземне море.

Третій маршрут обрали шведські варяги, що проклали по річках Східно-Європейської рівнини шлях до Константинополя і Багдада.

Настільки грізною силою зробило вікінгів море - їх головний союзник, бо в морській стихії вони були, як вдома, тоді як європейські моряки рідко наважувалися йти далеко від рідних берегів. Легко долаючи величезні відстані, північні морські розбійники завжди налітали, як буря, застигаючи противника зненацька і наводячи жах на міста і села. Ці люті, неприборкані в бою воїни були язичниками і не відчували поваги до соборів і монастирів, а багатства Церкви були для них лише ласою принадою. У IX столітті натиск вікінгів на Європу, яка була знекровлена ударами мадярів і арабів, досяг свого піку, погрожуючи самому існуванню католицького християнства. Через вміння морських піратів скритно пробиратися вгору по річках ніхто не відчував себе в безпеці. Так, в 840-х рр., з'явившись в гирлі Сени, вони дочиста розграбували Нант, Париж, Орлеан і багато інших міст.

Спочатку грабіжники поверталися з року в рік, але потім почали захоплювати прибережні острови, створюючи на них бази для своїх розбійницьких вилазок. З 851 р. почастішали їх набіги на Британські острови. Приблизно в той же час (бл. 860) варяги влаштувалися в Новгороді і, перепливши Чорне море, завдали удару по Візантійській імперії. Пізніше вони зробили своїм опорним пунктом Київ, який став ядром і столицею могутньої давньоруської держави.

Обживаючи нові землі, варяги швидко змішувалися з місцевим населенням, що незвично, бо у них була самобутня культура, розвинені художні ремесла, торгівля, закони та релігія з багатим пантеоном богів на чолі з Одином.

Проте, перейшовши до осілого способу життя і навчившись жити із сусідами, вікінги звичайно зверталися до християнства. У Британії прибульці розбиті королем Альфредом, але все ж закріпилися на великих територіях, уклали мир і в 878 р. прийняли хрещення. У 911 р. вождь вікінгів Роллон, який засів в гирлі Сени, визнав себе васалом Карла Простоватого і був наділений землями, що утворили ядро Нормандії. Рік по тому Роллон і його наближені стали християнами. Нарешті, на сході великий князь київський Володимир, правнук легендарного Рюрика, варязького засновника династії, поріднився з візантійськими імператорами, прийняв хрещення і запровадив християнство як державну релігію.

До того часу осілі вікінги перестали бути норвежцями, датчанами та шведами, перетворившись на англійців, французів і русів, тому їх культура збереглася тільки на історичній батьківщині і в небагатьох острівних колоніях.

До 1000 р. н. е. пік переселенської хвилі минув, і майже вся Скандинавія стала частиною християнської Європи. Але вона не втратила колишньої сили, і в 1013-42 рр. датський король навіть правив Англією. У 1066 р. норвезький король Харальд III претендував на англійський трон, але загинув в бою, а всього 19 днів по тому нащадок нормандських вікінгів Вільгельм Завойовник заволодів короною, розбивши короля Гарольда у битві при Гастінгсі.