Презентації та публікації

Перша постійна англійська колонія була заснована в 1607 р. в Джеймстауні, Вірджинія. А через кілька років, рятуючись від релігійних переслідувань з боку англіканської церкви, до Америки прибули пуритани з Англії. У 1620 р. пуритани заснували Плімутську колонію, яка з часом отримала назву Массачусетс. Плімут став другим постійним британським поселенням в Північній Америці і першим в Новій Англії.

Пуритани сподівалися побудувати в Новій Англії «Град на пагорбі» - ідеальне суспільство. З тих пір американці вважають історію своєї країни найбільшим експериментом, гідним прикладом для інших країн. Пуритани вважали, що держава повинна насаджувати релігійну мораль. Вони жорстоко карали єретиків, розпусників, п'яниць, тих, хто не дотримувався «саббат». Пуритани відрізнялися крайньою нетерпимістю в питаннях моралі, хоча самі вони шукали релігійної свободи. У 1636 р. англійський священик Роджер Вільямс покинув Массачусетс і створив колонію Род-Айленд, засновану на принципах релігійної свободи та відділення церкви від держави. Ці два принципи пізніше були зафіксовані в американській Конституції.

Колоністи прибували з усіх європейських країн, але найбільш міцно в Америці зміцнилися англійці. До 1733 р. англійські поселенці вже заснували 13 колоній на Атлантичному узбережжі від Нью-Гемпшира на півночі до Джорджії на півдні. В інших частинах Північної Америки французи контролювали Канаду і Луїзіану, включаючи величезний басейн річки Міссісіпі. Протягом XVIII століття Франція і Англія вели між собою кілька воєн, причому в них незмінно виявлялася втягнутою Північна Америка. По закінченні семирічної війни в 1763 р. Англія контролювала Канаду і всю Північну Америку на схід від річки Міссісіпі.

Незабаром після цього між Англією і її колоніями вибухнув конфлікт. Метрополія ввела нові податки, частково для того, щоб компенсувати витрати на ведення семирічної війни. Крім того, Англія вимагала від американців надавати житло британським солдатам. Колоністи виступали проти податків і не хотіли квартирувати англійських солдатів. Стверджуючи, що вони будуть платити податки тільки своїм колоніальним законодавчим зборам, колоністи висунули гасло «ніяких податків без представництва».

Всі податки, крім податку на чай, були скасовані. А в 1773 р. група патріотично налаштованих колоністів спровокувала так зване «Бостонське чаювання». Переодягнувшись під індіанців, вони зійшли на борт британських торгових суден і скинули в Бостонську бухту 342 ящика з чаєм. Британський парламент прийняв жорсткі заходи у відповідь, включаючи і закриття Бостонської бухти. У 1774 р. колоніальні лідери зібралися на перший Континентальний конгрес для того, щоб обговорити, як колоніям боротися проти британського панування. 19 квітня 1775 почалася війна. Повстанці виступили проти британських солдатів в Лексінгтоні (Массачусетс). 4 липня 1776 Континентальний конгрес прийняв Декларацію незалежності.

На початку війни за незалежність американці зазнали ряд поразок. Погано забезпечені і слабо навчені американські війська билися хоробро, але англійці перевершували їх чисельністю і були краще озброєні. Поворотним пунктом у війні стала поразка британської армії в битві під Саратогою (Нью-Йорк) в 1777 р. Франція надавала таємну допомогу американцям, але не готова була відкрито виступити на їхній стороні, поки вони не проявили себе в боях. Після перемоги американців під Саратогою Франція і Америка підписали договори про союз, і Франція стала направляти в Америку свої війська і бойові кораблі.

Останній великий бій у війні за незалежність пройшов під Йорктауном (Вірджинія) в 1781 р. Об'єднані війська Америки та Франції оточили англійців і змусили їх здатися. У деяких районах війна тривала ще два роки аж до укладення Паризького договору 1783 р., в якому Англія визнавала незалежність Америки.

Прийняття Конституції звільняло американців від надмірного гніту центральної влади, бо передбачало поділ влади на три гілки - законодавчу (Конгрес), виконавчу (президент і органи федеральної влади) і судову (федеральні суди) - і гарантувало свободу особистості прийняттям десяти поправок, відомих у своїй сукупності як Білль про права. Заклопотаність надмірною концентрацією влади знайшла свій прояв у політичній філософії двох видатних діячів періоду війни за незалежність. Джордж Вашингтон, герой війни за незалежність і перший президент США, очолював партію, яка виступала за сильного президента і сильний центральний уряд; Томас Джефферсон, головний автор Декларації незалежності, очолював партію, яка виступала за надання більш широких повноважень штатам, вважаючи, що в цьому випадку вони будуть більшою мірою підзвітні народу.

У 1801 р. третім президентом США став Томас Джефферсон. Хоча він мав намір обмежити повноваження президента, політичні реалії диктували протилежне. Він прийняв ряд вольових рішень, включаючи купівлю великої території Луїзіани у Франції в 1803 р., що практично збільшило територію США вдвічі. Купівля штату Луїзіана збільшила територію більш ніж на 2 млн. квадратних кілометрів. Вона тепер простягалася аж до Кордильєр (Колорадо).