Презентації та публікації

На південному сході Середньої Греції глибоко в морі видно кам'янистий півострів. Це - один з найбільш посушливих районів Греції. Влітку річки зовсім пересихали або міліли, тому що їх невеликі запаси води витрачалися на зрошення.

На цьому півострові була розташована область Аттика. Грунти в Аттиці були неродючі, і населення мало небагато свого хліба, проте тут добре росли виноград і оливкові дерева. У Аттиці були багаті поклади гончарної глини, з якої виготовляли амфори, черепицю для дахів, посуд.

Центром Аттики було місто - держава (поліс) Афіни. Воно займало територію в 2500 кв. км. На вершині пагорба стояв Акрополь - укріплення, призначене для захисту міста. Тут знаходився палац басилевса і розміщався храм богині Афіни - покровительки міста. Біля підніжжя пагорба розташовувалася ринкова площа - агора і близько сотні критих черепицею будинків.

Афіни являли собою приклад найбільш розвиненої грецької рабовласницької держави. Грецьке суспільство поділялося на вільних і рабів. У Аттиці також проживали раби і метеки - іноземці, які постійно мешкають в Афінах. Метеки були вільними, але права голосу в народних зборах не мали.

Реальна влада в Афінах належала аристократам - багатим землевласникам, привілейованій частині населення. Решта вільного населення називалися демос (народ).

До аристократів відносилися архонти (правителі), які проводили політику ареопагу (ради).

Аристократи захоплювали общинні землі і прагнули поневолити у боргах селян. На землі боржників ставили кам'яні стовпи, на яких позначалася сума боргу і термін його сплати. Якщо селянин в строк не повертав борг, то земля переходила у власність аристократа, а селянин разом з родиною потрапляв у рабство.

Демос, незадоволений пануванням аристократів, часто піднімав проти них повстання. Демос боровся за скасування боргового рабства, вимагав землю і право на участь в управлінні державою.

Після довгої боротьби аристократи змушені були піти на поступки демосу. У 594 році до н.е. правителю Солону було доручено провести необхідні реформи.

• Солон скасував усі боргові зобов'язання і заборонив звертати афінян на рабів за борги. З полів були зняті боргові камені. Продані в рабство за кордон викуповувалися за рахунок держави.

• Був прийнятий закон про свободу заповітів, який стверджував приватну власність і дозволявший дробити родові володіння.

• Солон видав закон, за яким син міг відмовити пристарілому батьку у допомозі, якщо той не навчив його ремеслу. Таким чином, заохочувався розвиток ремесла і торгівлі в країні.

• Солон також змінив управління державою. Всі громадяни тепер ділилися на чотири розряди в залежності від їх доходів. До першого розряду належали найбагатші громадяни. Під час війни вони командували військом. До другого розряду належали заможні люди, які служили в кінноті. До третього розряду Солон відніс громадян, які мають середній достаток - вони служили у важкоозброєній піхоті. До четвертого розряду належали бідняки, які служили в легкоозброєній піхоті.

З перших трьох розрядів обиралися члени "Ради чотирьохсот". На думку Солона, ареопаг і "Рада чотирьохсот" повинні були охороняти державу від переворотів. Бідняки отримали право брати участь у народних зборах, але фактично ніяких прав вони не набували.

Реформи Солона оформили державний лад Афін як рабовласницького міста-держави і заклали основи афінської демократії (народовладдя).