Презентації та публікації

Відроджена у 1918 році і проіснувавша до вересня 1939 року держава, що названа польськими істориками другою республікою, в повному обсязі відчувала на собі наслідки нерівномірності розвитку капіталізму до першої світової війни. У її складі поряд з високорозвиненими районами з сучасною соціальною структурою населення, наприклад Верхньої Сілезії, виявилися економічно відсталі райони Західної Білорусії, Полісся і Волині, в яких переважало ще натуральне господарство. Внаслідок того, що до складу Польщі входили землі, які колись належали різним державам, між ними існували досить слабкі господарські зв'язки, а їх економічна структура, в основному, була пристосована до задоволення аграрно-сировинних потреб держав, що захопили її територію в результаті розділів: Німеччини, Австро-Угорщини та Російської імперії.

Об'єктивно, реорганізація продуктивних сил могла бути успішною тільки в разі проведення буржуазної аграрної реформи і здійснення індустріалізації у промисловості. Вирішення цих широкомасштабних завдань вимагало вельми великих інвестицій, які польський приватний капітал не міг здійснити по-перше, внаслідок вичікувальної позиції, яку він займав в результаті політичної нестабільності як всередині країни, так і на міжнародній арені, і по-друге, в силу своєї відносної слабкості. У зв'язку з цим їх рішення лягло на плечі держави, яка більшою чи меншою мірою проводила політику державного регулювання економіки.

Встановлення диктатури Ю.Пілсудського об'єктивно сприяло більш активному проведенню політики державного регулювання, а процеси, які почалися в економіці в період економічної кризи 1929 - 1933 рр.. стали причиною деяких змін у Польщі, наприклад, відтоку іноземного капіталу з країни.

Зміни в народному господарстві, що послідували після економічної кризи 1929 - 1933 рр., прискорили еволюцію мислення багатьох польських політиків і, зокрема, Е.Квятковского, що став ідеологом політики активного державного втручання і основним натхненником її реалізації.

Після економічної кризи 1929 -1933 рр. її роль була переосмислена і поступово вона стає офіційною політикою уряду, однак ставлення до неї більшості польських економістів і господарських діячів залишалося негативним.

Таким чином, роботи, створені у міжвоєнний період, носили дискусійний характер і їм були властиві неоднозначні підходи. Основна думка польських істориків та економістів зводиться до того, що зародження і розвиток політики державного регулювання економіки в Польщі в 1918 - 1939 рр. були найтіснішим чином пов'язані з особливостями її соціально-економічного та політичного розвитку. До числа цих особливостей вони зараховують нерівномірний соціально-економічний розвиток територій, що знаходилися раніше у складі трьох різних держав, слабкість національної буржуазії і як наслідок цього - недостатня активність приватного капіталу, незавершеність капіталістичних перетворень в сільському господарстві.

В міжнародних відносинах в цей період також була наявна криза, викликана внаслідок експансивної політики гітлерівської Німеччини. Коли німці захопили Чехословаччину у вересні 1938 р., то розпочали дипломатичну гру проти Польщі, вимагаючи згоди на спорудження автостради, що мала мала з'єднати Німеччину зі Східною Прусією та повернення м.Гданська. Залучившись гарантіями Франції та Великобританії на випадок війни, Польща відкинула німецькі вимоги, а 1 вересня 1939 німці атакували Польщу і почалася II Світова війна.

Детальніше про Польщу в 1918-1939 роках Ви можете дізнатися з презентації.