Презентації та публікації

XVII століття ознаменувало новий період в історії Московської держави, який отримав назву «бунташного» століття.

Для нього характерні: стрімке зростання території країни, чільне положення дворянства як нового класу в державі, поява мануфактурного виробництва. У цей переломний час остаточно оформилася система кріпосного права, посилилася і усталилася самодержавна влада монарха.

XVII ст. почалися Смутні часи (1598 - 1613), під яким мається на увазі глибока політична та соціально-економічна криза, викликана тяжкими наслідками Лівонської війни, опричнини, міськими та селянськими повстаннями, голодом, посиленням закріпачення селян і припиненням династії Рюриковичів, останнім представником якої був син Івана IV Федір (1584 - 1598).

Обраний в 1598 р. царем Борис Годунов (1598 - 1605) не зумів вивести країну з кризи. Цих вирішили скористатися польські та шведські правителі для захоплення західно-руських земель.

Смутний час завершується обранням на престол нового царя - Михайла Федоровича (1613 - 1645), який поклав початок правління династії Романових. Головним завданням діяльності Михайла та його оточення було подолання наслідків Смутного часу.

У другій половині XVII в. в період правління Олексія Михайловича (1645 - 1676) стали виникати передумови переходу від станово-представницької монархії до абсолютизму; посилюється вертикаль виконавчої влади через систему наказів; змінюється склад Боярської Думи; розширюється вплив дворян і чиновників в державному апараті; була здобута перемога світської влади в її суперництві з церквою.

Взаємовідносини влади і суспільства регламентувалися законами, закріпленими в Соборному Уложенні 1649 р., яке остаточно оформило кріпосне право в Московській державі.

У XVII ст. народні рухи буквально потрясали країну: мідні, соляні бунти, повстання під проводом Степана Разіна, повстання стрільців. Соціальна криза супроводжувалася кризою, що охопила сферу релігійних поглядів. Патріархом Ніконом була здійснена церковна реформа, яка усунула відмінності в богослужбовій практиці церкви, відновила її зв'язки з європейським православним світом. Церковна реформа не стосувалася ролі церкви в житті суспільства та основ віровчення, обмежившись лише введенням однаковості в церковній службі по всій державі. Але навіть це викликало розкол на прихильників реформ Нікона (ніконіанців) і ревнителів старої віри (старовірів). Церковний розкол торкнувся усіх верств населення - від князів і бояр до посадських людей і селян.

Геополітичні інтереси Московської держави в XVII ст. були спрямовані на приєднання західних земель, втрачених під час Смути, боротьбу за вихід у Чорне і Балтійське моря, розширення територій за рахунок прийняття до свого складу України, а також приєднання Східного Сибіру і Далекого Сходу.

Детальніше про Московську державу та її вплив на Україну можна дізнатися з презентації.

Схожі презентації: