Презентації та публікації

Гай Юлій Цезар (100 – 44 рр. до н.е.) був обдарований і розумний від природи, цікавився ораторським мистецтвом, філософією, стратегією та астрономією. Його рід походив від Юліїв, який в древні часи заснував Юл, син Енея. Фізично він був худим і слабким, часто йому недавали спокою мігрені і деколи він непритомнів. Проте він був сильний духом, часто здійснював тривалі переїзди або переходи, міг заночувати просто неба на возі. Щоб не тратити час впусту під час подорожей, Цезар обмірковував плани політичних і стратегічних битв, складав мемуари, диктував листи, міг вести розмову, і все це одночасно. Щоб залучитися підтримкою плебс, Цезар витрачав величезні суми грошей. Після того, як його консульські повноваження скінчилися, він отримав в управління п'ять легіонів і Ґаллію. Римлянам у той час належала лише Передальпійська (Цизальпійська) Ґаллія, але Цезар завоював і Заальпійську (Трансальпійську) Ґаллію. Від підкорення цих земель золота було настільки багато, що в Італії воно коштувало дешевше срібла. Цезар став одним і самих впливових і багатих людей Риму: золота хватало і на підкуп виборців і на інші його потреби. 

В той же час Гней Помпей (106—48 рр. до н. є.) був наділений великою фізичною силою, хоробрістю, витримкою і військовими здібностями, хоча й був трохи незграбним, малоосвіченим, нерішучим і сором'язливим. У свої 25 років він здобув перемогу в Сицилії (вперше в історії Риму не бувши сенатором), розбив Спартака, зо що получив консульство, очистив у 67 р. до н.е. Середземне море від піратів. У 61 р. до н.е., коли сенат відмовив в консульстві Помпеєві на наступний рік, незважаючи на те, що він одержав тріумфальну перемогу над парфянським, вірменським і понтійським царями, він вимушений був досягати свою мету в союзі з Крассом і Цезарем.

Проте, поки Цезар здобував перемоги у Ґаллії, Помпей, який колись був популярним в народі, почав втрачати колишню славу і почав заздрити Цезарю.

І коли у 50 р. до н.е. Цезар захотів і собі Консульство, Помпей зажадав, щоб Цезар розпустив легіони і відмовився від управління Ґаллією. Коли в Цезаря виникли суперечки з сенатом і війни було не уникнути, він зібрав свій бойовий легіон, з яким пройшов усю Ґаллію і закликав їх захопити Рим. Солдати відповіли що готові за нього померти і війська, перетнувши маленьку річку Рубікон, рушили на Рим. В результаті цих дій, в 49 р. до н.е. Цезар захопив Рим і в Іспанії розбив армію Помпея, в 48 р. до н.е він одержав перемогу в Греції, в 46 р. до н.е. – в Африці. 

В результаті перемоги у 44 р. до н.е Цезар був проголошений довічним диктатором. В його руках була зосереджена велика влада: консула, народного трибуна, претора та цензора, а також верховного понтифіка (імператора) Риму.

Прихильників республіканського ладу не задовільняв такий стан речей, тому вони змовились проти Цезаря і підступно його вбили. Це призвело загострення політичної ситуації в Римській імперії і до чергової громадянської війни.