Презентації та публікації

Людське тіло було основним джерелом натхнення і об'єктом дослідження для художників епохи Відродження, і акцент ставився на схожості творів живопису та скульптури з дійсністю.

 

Майстерне володіння пензлем, складні композиції, перспектива (тривимірний живопис), колір, світло, сяйво, гра світла і тіні, емоційність і скрупульозність у роботі все це було основними характеристиками мистецтва епохи Відродження. Міфологічні і біблійні персонажі були головними для художників того періоду.

Схожість з дійсністю досягло такого ступеня, що персонажі, зображені в творах, здавалися живими на відміну від мистецтва ХХ століття, де, наприклад, у живописі Жоржа Сера люди більше схожі на скам'янілості.

Для художників і вчених людське тіло є нескінченним джерелом. Вони постійно покращують свої знання та навички, вивчаючи тіло людини. Фізична досконалість відображала переважно тоді уявлення, що людина створена за образом і подобою Бога. Боги були дійсно персоніфіковані і зображені як люди, з особливостями, які були більш притаманні людині, на відміну від творів мистецтва Середньовіччя.

Боги були важливими і основними об'єктами мистецтва епохи Відродження. Що вплинуло на художників, які зображали богів? Як це впливало на культуру того часу?

Цікаво відзначити, що епоха Відродження («Ренесанс » французькою мовою - відродження), що тривала з кінця 14-го сторіччя до 17-го сторіччя, була періодом, коли спостерігався прогрес у різних областях: відкриття Америки, наукові відкриття, дослідження нових матеріалів, корисні копалини та продукти (наприклад, чай і какао). У танцях з'являлися початкові елементи балету. Релігія була центральною ланкою у соціальному врегулюванні та повсякденному житті. Та ж сама релігія стала пізніше виправданням для вчинення злочинів і порушення основних людських цінностей.

Поширення білої людини на інші континенти, колонізація і поневолення аборигенів та їх природних ресурсів зачіпає моральні питання. Можна бачити сильний контраст між поневоленням і процвітаючим мистецтвом, зануреним в духовність і поклоніння красі.

У самому мистецтві, техніці малювання і в живописі основною вимогою до художників була майстерність вищого ступеня. Художники та скульптури постійно покращували свої навички. Мистецтво було професією, і художники продовжували покращувати свою майстерність навіть після того, як вони ставали відомими.

Удосконалення методів зображення і перспективи призвело до поступового переходу від мистецтва Середньовіччя до епохи Відродження.

Природі також стало приділятися велика увага. Пейзажі зазвичай включають багату і різноманітну рослинність. Синьо-блакитні небеса, пронизані променями сонця, проникають крізь білі хмари, були чудовим фоном для ширяючих божественних істот.

Передача світла і тіні, сяйва перлів і металу (мечі, прикраси і вази), детальне зображення тканин з витонченими складками художниками епохи Відродження - справжній прорив у живописі.

Художники того часу поклонялися красі людського тіла, це проявлялося в витончено точних деталях тіла і розумінні їх моторики. Складні пози, жести і вирази облич, гармонійна і виразна колірна гамма - все це властиво творчості живописців і скульпторів того періоду: Мікеланджело, Леонардо да Вінчі, Рембрандта, Тиціана та ін.

Мистецтво епохи Відродження в особі майстрів живопису, скульптури і архітектури та їх безсмертних творів є для всього людства зразком безкомпромісної працьовитості та високої духовності, прагнення до вищих цінностей людства.