Презентації та публікації

Гідриди неметалів отримують безпосередньою взаємодією неметалів з воднем, гідролізом деяких галогенідів неметалів, а також гідролізом або розкладанням кислотами деяких бінарних сполук неметалів з металами.

Метод безпосередньої взаємодії неметалів з воднем застосовується тільки для отримання бромистого водню і йодистого водню. Зважаючи на те що вихід продукту при такому методі отримання невеликий, доводиться вживати каталізатори, з яких особливо придатна платина.

Найбільш активні неметали - хлор і особливо фтор - реагують з воднем з великою швидкістю, і взаємодія їх супроводжується вибухом; тому для лабораторного отримання фтористого водню і хлористого водню застосовують більш зручні методи. Решта неметалів з'єднуються з воднем безпосередньо в незначній мірі або навіть зовсім не з'єднуються. З цієї причини метод безпосередньої взаємодії водню з неметалами знаходить обмежене застосування.

Більшість галогенідів неметалів піддається гідролізу з виділенням відповідних галогеноводнів. Практичне значення має отримання за цим способом бромистого водню і йодистого водню із з'єднань галогену з фосфором.

Багато нітридів, карбідів, сульфідів і подібним їм бінарні сполуки легко піддаються гідролізу, даючи при цьому гідроокис металів і відповідні гідриди неметалів. Цей спосіб отримання гідридів має обмежене застосування і практично використовується головним чином при отриманні сірководню, селеноводню і телуроводню з відповідних сполук алюмінію, а також ацетилену - з карбіду кальцію.

Спосіб розкладання бінарних з'єднань неметалів з металами при дії на них кислот знаходить застосування для отримання водневих сполук сірки, селену, телуру, фосфору, миш'яку, сурми, кремнію і деяких інших.

При проведенні реакцій потрібно враховувати легку окислюваність багатьох сполук з воднем, яка посилюється з ослабленням неметалічних властивостей неметалів, що входять до складу з'єднань. Тому, наприклад, при виділенні з галогенідів йодистого водню і бромистого водню потрібно застосовувати фосфорну кислоту, а не сірчану, так як остання окисляє іони йоду й брому з виділенням галогену у вільному вигляді. З тієї ж причини при отриманні фосфіну, силану і подібних їм сполук застосовується соляна кислота, яка не володіє окислювальними властивостями і є слабким відновлювачем.

Деякі з розглянутих сполук, наприклад з'єднання водню з кремнієм або фосфором, виділяються у вигляді складної суміші, що складається з декількох речовин. Склад цієї суміші визначається в основному складом бінарної сполуки, взятої для реакції. Крім того, гідриди, що виділяються, нерідко поступово розкладаються, тому отримання і поділ їх представляє значні труднощі.

Існує ще кілька специфічних способів отримання гідридів, які застосовні тільки в певних випадках, наприклад для отримання аміаку із солей амонію діючи на них лугами.

Особливим способом отримання бромистого і йодистого водню є взаємодія брому і йоду з сильними відновниками, наприклад з сірководнем і з сірчистим газом. Бромистий водень часто отримують також шляхом взаємодії брому з різними вуглеводнями (парафіном, антраценом та ін.) Метод дає невисокі виходи, так як частина брому витрачається на бромування застосовуваного з'єднання.

Схожі презентації: