Презентації та публікації

Познайомитися з особливостями розвитку сільського господарства України після реформи 1861 року;

Вчитися встановлювати причинно – наслідкові зв»язки, працювати з історичними джерелами, порівнювати розвиток сільського господарства західноукраїнських земель та основної території України

Ринковий розвиток рільництва і тваринництва.

Соціальне розшарування селянства.

Поширення вільнонайманої праці.

Аграрне перенаселення і переселенський рух

Опорні поняття:

Аграрна реформа;

Розшарування селянства;

Еміграція;

Опорні дати:

19.02.1861р. – ліквідація кріпосного права в Російській імперії;

60-90-і роки ХІХ ст. – прискорений розвиток зернового і цукробурякового виробництва

Що спільного та відмінного було в розвитку сільського господарства західноукраїнських земель та України у складі Російської імперії?

Коли було скасовано кріпосне право в Росії?

Як було вирішено аграрне питання в ході скасування кріпосного права 1861року?

Що  позитивного було в реформі 1861року?

«Зараз у мене багато роботи, оскільки я змінив усю систему господарювання. Значна частина робіт здійснюється батраками і поденниками (тобто людьми, які не можуть прожити зі свого господарства та наймаються в інше господарство). Роботи найрізноманітніші: випалюю пустища під пшеницю, викорчовую березняки під льон, взяв в оренду луки на Дніпрі та насіяв багато конюшини, жита, льону. Працівників потрібно дуже багато. Щоби їх мати, слід потурбуватися заздалегідь, оскільки надійде час праці, усі будуть зайняті або вдома або в інших господарствах. Таке вербування працівників зазвичай здійснюється виданням наперед грошей і хліба для праці... Якщо селяни житимуть добре, то ведення господарства (поміщиків) за існуючої системи неможливо: кожен поміщик, кожен управитель, кожен староста скаже вам, що якби селяни нічого не потребували, то він не міг би господарювати».

Поміркуйте: 

1. Які передумови для економічно вигідного перетворення поміщицьких господарств створила реформа 1861 р.? 

2. Які особливості були притаманні новим пореформеним поміщицьким господарствам? 

3. Чому поміщики були зацікавлені в тому, щоб селяни не могли проіснувати зі свого господарства?

Опрацювати п.2 §20 і визначте:

1. Які зміни відбулися в спеціалізації районів сільськогосподарського виробництва?

2. В яких регіонах України досить швидко впроваджувалася нова сільськогосподарська техніка?

3. В яких регіонах України досить повільно впроваджувалася нова сільськогосподарська техніка?

4. Що можна сказати про впровадження нової сільськогосподарської техніки в селянських господарствах?

Заможні селяни ( селяни – фермери) ( Степова Україна )

Селяни – середняки

Селяни - бідняки

На хуторі Рубанівка 12% селян були безземельними

В с. Минківці таких селян було 28,7%

На хуторі Водяна Балка – 51,5%

На хуторі Корсуновому – 75,7%

До якої категорії можна віднести селян Валківщини після проведення аграрної реформи?

Яка подія уможливила використання вільнонайманої праці?

Як вплинуло поширення вільнонайманої праці на розвиток сільського господарства?

1900р. – 1 млн постійних робітників та 200 тис. поденних батраків.

Південна Україна – район найбільшого зосередження вільнонайманих робітників

90-і роки ХІХ ст. – ринок робочої сили в Україні становив – 10,7 млн чоловік, з них:

Сільське господарство потребувало 2,3 млн чоловік;

Інші галузі промисловості – 1,1 млн чоловік;

Надлишок робочої сили – 7,3 млн.чол.

Серед переселенців 84% складали вихідці з Лівобережжя, де найбільше дошкуляли малоземелля і залишки кріпацтва. Загалом у 1885–1900 рр. з Наддніпрянщини на Схід переселилися 367 тис. селян.

З початку 80-х років ХІХ століття розпочинається переселенський рух українських селян. 

Де відбувалися аналогічні процеси на українських землях?

Які причини еміграції та переселенських рухів українців?

переселенці з Наддніпрянщини залишалися на землях у межах Російської імперії та не були емігрантами у традиційному значенні цього слова;

переселення мали переважно стихійний характер вільної колонізації незаселених земель;

основну масу переселенців складали селяни, які переселялися на нові місця, переважно разом зі своїми сім’ями;

регіонами, які дали основну масу переселенців, стали спершу Лівобережжя, а згодом і Правобережжя;

на відміну від селян, які переселялись із західноукраїнських земель на Американський континент, мешканці з Наддніпрянщини, оселившись у східних регіонах Російської імперії, не мали можливостей створювати свої національно-культурні інституції.

Українські переселенці дали назви новим землям, що їх вони заселяли. 

Вузьку смугу своїх поселень на південній околиці киргизо-казахстанських степів українські переселенці наприкінці ХІХ ст. назвали Сірим Клином, або Сірою Україною.

Зелений Клин об’єднував землі, заселені українцями в південній частині Далекого Сходу – Приморському краї, Амурській області та південній частині Хабаровського краю. 

Освоївши цей регіон, українські поселенці часто називали його також Зеленою, або Далекосхідною Україною.