Презентації та публікації

Мета: охарактеризувати особливості і розміщення природних ресурсів світу, розвивати уміння працювати в малих групах, само­стійно опрацьовувати навчальний матеріал, використовуючи різні джерела географічних знань; виховувати комунікабельність, по­чуття дружності, толерантності.

Обладнання: політична карта світу, підручник, довідники, ат­ласи, таблиці, діаграми.

Тип уроку: комбінований.

Хід уроку

I. Організаційний момент

II. Мотивація навчальної та пізнавальної діяльності

Добре, коли країна забезпечена багатьма видами мінеральної сировини, а її технічних можливостей достатньо для того, щоби із максимальною прибутковістю цю сировину використовувати. Але, як ви знаєте, таких країн небагато. Що ж тоді? Чи означає це, що інші країни в умовах нерівних можливостей приречені на низький економічний розвиток?

Зовсім ні. Для розвитку країни потрібні й інші види природних ресурсів, наявність яких може відігравати навіть більше значення для її економіки, ніж багатство мінеральною сировиною. Дізнаємо­ся про земельні, водні, лісові, кліматичні, рекреаційні ресурси сві­ту та ресурси Світового океану з доповідей груп.

IІІ. Вивчення нового матеріалу (захист проектів)

1. Земельні ресурси

Землі, що використовуються в господарській діяльності люди­ни, а також землі, які можуть використовуватися в різних галузях господарства, становлять земельні ресурси світу. Вони належать до відновлювальних природних ресурсів і характеризуються певною територією, якістю ґрунтів, кліматом, рельєфом, гідрологічним режимом, рослинністю тощо.

Земельні ресурси — основа розміщення господарських об’єктів, головний засіб виробництва у сільському, лісовому та інших господарствах, де використовується й відіграє роль родючість ґрунтів.

Земельний фонд (без Антарктиди та Ґренландії) становить 133,9млн км2 (13,4 млрд га), або 26,3 % загальної площі земної кулі, у тому числі:

• орні землі (рілля, сади, плантації) — 1,45 млрд га (11 %);

• луки й пасовища — 3,2 млрд га (24 %);

• ліси й чагарники — 4,1 млрд га (31 %);

• малопродуктивні землі (болота, пустелі, льодовики) — 4 млрд га(30 %);

• антропогенні забудови (міста, заводи, транспорт) — 0,4 млрд га (3 %).

Одним із найважливіших показників у земельному фонді тери­торії є частка орних земель. На Євразію припадає 59 % світової ріл­лі, на Північну та Центральну Америку — 15 %, на Африку — 15%, на Південну Америку — 8 %, на Австралію — 3 %. 80 % світової ріллі знаходиться у посушливій зоні. Найбільша частка пасовищ — у країнах Африки (24 %) та Азії (18 %).

Структура земельного фонду планети не залишається незмін­ною. Постійний вплив на неї мають два процеси протилежного ха­рактеру. З одного боку протягом тисячоліть людство веде боротьбу за розширення земель, придатних для сільськогосподарського ви­користання. Тільки протягом ХХ ст. розораність земного суходолу збільшилася у двічі. А з іншого боку постійно відбувається погір­шення, виснаження земель. Ґрунти втрачають свою родючість, еродують. Внаслідок ерозії з сільськогосподарського обігу щорічно випадає 6–7 млн га. Заболочування, засолення й опустелювання виводять з обігу ще 2–3 млн га щорічно.

Земельні ресурси найбільших землеробських країн світу

2. Водні ресурси

До водних ресурсів відносять поверхневі та підземні води, які використовуються або можуть бути використані у господарстві. Водні ресурси є відносно невичерпним, оскільки їх загальна кіль­кість на планеті залишається незмінною, однак їхня якість стрімко погіршується.

Загальний об’єм гідросфери Землі — 1,4 млрд км3, причому 96% припадає на води Світового океану. Об’єм підземних вод ста­новить понад 23 млн км3, у льодовиках міститься 24 млн, в озе­рах— 176 тис., у болотах — 12 тис., у річках — більш ніж 2 тис.км3. Але прісної води наявно тільки 2,5 % від усієї маси води. Реально придатними для освоєння є насамперед води річок, прісних озер та підземних вод неглибокого залягання — це лише 0,03 % усіх вод­них запасів Землі. Проблема дефіциту прісної води обумовлена на­самперед бурхливим розвитком господарства. Основними спожи­вачами прісної води є сільське господарство (63 %), промисловість (27 %), комунальне господарство (7 %) і транспорт. Світове спожи­вання прісної води перевищує 3 800 млрд м3 на рік.

Запаси доступної прісної води розміщені дуже нерівномірно, що пояснюється кліматичними та рельєфними особливостями терито­рії. У Латинській Америці зосереджено 31 % від усього обсягу ресур­сів прісної води Землі, у Східній Азії — 22 %. Водночас третина су­ходолу вже зараз відчуває нестачу води. 700 млн людей, які живуть у 43 країнах світу, потерпають від постійного дефіциту води, а понад 900 млн осіб не мають доступу до джерел чистої питної води.

Якщо прогнози щодо збільшення чисельності населення і роз­ширення економічної діяльності справдяться, то до 2050 р. частка населення планети, що відчуватиме нестачу води, зросте більш ніж у п’ять разів.

Проблема нестачі води в густозаселених регіонах земної кулі пов’язана також із значним забрудненням вод річок і озер унаслі­док господарської діяльності. Нині проблема водозабезпечення стала однією з найбільших проблем людства.

Для раціонального використання водних ресурсів у світі збудо­вано понад 16000 водосховищ, потужні іригаційні системи. Однак головним шляхом подолання даної проблеми є зменшення витрат води, особливо у сільському господарстві. Також слід зменшувати водомісткість виробництва: запроваджувати маловодні та безводні технології. Одним зі способів одержання прісної води є опріснення морської. Перспективним шляхом подолання водного дефіциту єтранспортування айсбергів. Існують проекти територіального пе­рерозподілу річкового стоку.

3. Лісові ресурси

Лісові ресурси — це ліси певної території, які використовують­ся або можуть використовуватися для задоволення будь-яких по­треб суспільства. Вони складаються з деревних, технічних, харчо­вих, кормових, лікарських ресурсів. Ліси виконують також захисні, водоохоронні, оздоровчі, заповідні функції. Лісові ресур­си належать до групи біологічних, тому вони є вичерпними, але відновлювальними.

Лісовий фонд світу складає приблизно 28 % суходолу. Більша частина лісів сконцентрована у двох лісових поясах — північному, з переважанням хвойних пород (пролягає через Канаду, США, Скандинавію, Росію) та південному, з листяними породами дерев (території Центральної та Південної Америки, Екваторіальної Аф­рики, Південної та Південно-Східної Азії).

Найбільші площі лісів збереглися в Азії та Південній Америці, найменші — в Австралії та Європі. За запасами деревини провідні місця у світі належать Росії, Канаді, Бразілії, США, Індонезії; з-поміж африканських країн — Демократичній Республіці Конґо (ДРК).

Щороку площі лісів скорочуються на 125 тис. км2, що дорів­нює площі Австрії і Швейцарії разом узятих. Тільки за останні двісті років лісистість земного суходолу зменшилась удвічі. Особливо страждають вологі екваторіальні ліси. Їх знищують під ріл­лю вкраїнах, що розвиваються. Багато деревини йде на потреби целюлозно-паперової та меблевої промисловості. У найбідніших країнах й досі використовують деревину як паливо. Із знеліснен­ням пов’язані ерозія ґрунтів і зменшення запасів кисню в атмосфері.

Головним шляхом подолання проблеми скорочення лісових ре­сурсів є лісовідновлення, комплексне використання деревини, за­міна деревини на синтетичні матеріали.

4. Ресурси Світового океану

Ресурси Світового океану представлені мінеральними, енерге­тичними та біологічними запасами. Величезним є значення Світо­вого океану для транспорту й рекреації.

Мінеральні ресурси представлені нафтою, природним газом, групою твердих корисних копалин. Геологічні запаси нафти на шельфі оцінюються в 0,3 трлн т, природного газу — в 140 трлн м3. Видобуток нафти та газу ведеться в Перській, Мексиканській за­токах, Північному і Каспійському морях. Кам’яне вугілля на шель­фі видобувають Великобританія, Японія, Нова Зеландія, Канада, Австралія. Глибоководні частини океану вкриті залізомарганцеви­ми конкреціями. Їх загальні запаси оцінюються в 2–3 трлн т, а по­ки доступні 250–300 млрд т.

Енергетичні ресурси — це механічна і теплова енергія вод Сві­тового океану. З енергетичних ресурсів найбільше використовуєть­ся енергія припливів та відпливів. Сумарна потужність припливів на нашій планеті оцінюється вченими від 1 до 6 млрд кВт/год. Електростанції, які працюєть на енергії припливів та відпливів, єуФранції, Росії, КНР. У деяких країнах світу розробляються івже частково реалізуються проекти з використання енергії течій іхвиль. Використання термальної енергії океанських вод є пер­спективним завданням людства.

Біологічні ресурси Світового океану охоплюють різноманітних представників рослинного і тваринного світу, які мешкаютьу його водах. Біомаса океану налічує 140 тис. видів, а її загальний обсяг оцінюється в 35 млрд т. Вчені вважають, що цих ресурсів вистачить, щоби прогодувати 30 млрд осіб. Частка риби становить 80 % усієї морської біомаси. Решта останньої припадає на молюс­ків (кальмарів, мідій, устриць), ракоподібних (крабів, омарів, креветок), мізерна частка — на водорості. Щорічно виловлюється 85–90 млн т риби, молюсків та інших морепродуктів; цим люд­ство забезпечує до 20 % своїх потреб у білках тваринного похо­дження. останніми роками поширилося розведення деяких видіворганізмів на морських плантаціях і фермах (аква- та марикуль­тури).

Людство, експлуатуючи природні ресурси Світового океану, водночас широко використовує його як смітник, скидаючи в океа­нічні води виробничі та радіаційні відходи. Океан і суходіл — це єдина екологічна система, тож екологічна криза в океані загрожує знищенням усієї біосфери.

5. Кліматичні ресурси

Кліматичні ресурси — невичерпні природні ресурси, що міс­тять сонячну енергію, вологу та енергію вітру. Кліматичні ресурси не споживаються безпосередньо в матеріальній та нематеріальній діяльності людей, не знищуються у процесі використання, але мо­жуть погіршуватись або покращуватись (за умови цілеспрямованої діяльності).

Кліматичні ресурси з огляду на їх значення для діяльності лю­дини можна поділити на:

• енергетичні — дають можливість одержувати дешеву екологіч­но чисту електроенергію;

• сільськогосподарські — певна кількість тепла і світла забезпе­чує необхідні умови для розвитку с/х культур;

• рекреаційні — відображають зв’язок метеорологічних умов ісамопочуття людини.

Поєднання тепла, вологи, водного режиму, ґрунтів певної тери­торії, що використовуються в сільському господарстві, називають агрокліматичними ресурсами.

6. Рекреаційні ресурси

Рекреаційні ресурси — сукупність природних та антропогенних об’єктів і явищ, які можна використовувати для відпочинку, ліку­вання й туризму. В їх структурі виділяють два напрями — природ­ний і соціально-економічний. Основу рекреаційних ресурсів стано­вить природний напрям, який охоплює морські узбережжя, береги річок, озер, ліси, парки, гірські райони тощо. До соціально-економічних рекреаційних ресурсів належать пам’ятки історії, ар­хітектури, етнографічні елементи.

Загальний обсяг світових рекреаційних ресурсів не може бути визначений повністю якісно або кількісно. До основних видів ре­креаційних ресурсів належать: узбережжя теплих морів; береги річок, озер і водосховищ; лісові та лучні масиви; передгір’я та гір­ські країни, окремі природні об’єкти; міста — столичні та історич­ні центри; міста-курорти або курортні місцевості; релігійно-культові комплекси та окремі споруди, розташовані поза межами населених пунктів; давні міста, фортифікаційні споруди тощо.

Величезні можливості для розвитку туризму мають рекреацій­ні ресурси океанів і морів. До основних рекреаційно-туристських берегових районів належать: в Атлантичному океані — Середзем­номорське узбережжя Південної Європи та Північної Африки, узбережжя Біскайської затоки, Північного, Балтійського та Чор­ного морів, півострова Флоріда, островів Куба, Гаїті, Багамських, райони міст міських аґломерацій Атлантичного узбережжя Пів­нічної та Південної Америки; у Тихому океані — Гавайські острови і східне узбережжя Австралії, острів Хайнань (Китай), узбережжя Японського моря, райони міст і міських аґломерацій Тихоокеан­ського узбережжя Північної та Південної Америки; в Індійському океані — острів Шрі-Ланка, райони прибережних міських аґломе­рацій Індії, східне узбережжя острова Мадаґаскар.

Використання рекреаційних ресурсів є дуже вигідним бізне­сом, бо, не потребуючи значних капіталовкладень, приносить швидкий і значний прибуток. Тому в багатьох країнах до рекреації залучають як приватний, так і державний капітал. Особливого зна­чення для залучення туристів набуває рівень розвитку сфери об­слуговування, тому провідні місця у світовому туризмі здебільшого належать розвиненим країнам.

ІV. Закріплення нових знань, умінь та навичок

1. Обмін тестовими завданнями між групами, вирішення, пере­вірка.

2. Обговорення результатів роботи груп. Прийом «Мікрофон».

V. Підсумок уроку

• Земля має величезні природні ресурси, використання яких для потреб світової економіки постійно зростає.

• Наслідком господарського використання всіх видів природних ресурсів є виникнення та подальше загострення регіональних та глобальних проблем, від подолання яких залежить добробут ті існування людей у майбутньому.

• У зв’язку з поширенням негативних наслідків екологічних про­блем постає необхідність раціонального використання природ­них ресурсів.

VI. Домашнє завдання

1. Підручник, опрацювати § __.

2. Позначити на контурній карті країни, які найкраще забезпече­ні сільськогосподарськими та лісовими ресурсами.

3. Підготувати повідомлення (за бажанням) на тему «Як Україна використовує ресурси морів».

Схожі презентації: