Презентації та публікації

"я був здоровою, тихою і серйозною дитиною; любив поспати, добре поїсти, одним з моїх улюблених занять було розглядання різнокольорових клаптиків і прикрашання ними своєї власної персони…”

 "любив я роздивлятися і розкладати папери”

 "я любив завжди чудесне, фантастичне; мене захоплювали образи "Старого завіту”… Ці образи викликали в мене безконечний ряд запитань;…   пам’ятаю, як глибоко і сильно мене цікавили питання про те, що робиться з душею після смерті…” 

 "Найсвітлішими хвилинами уявляються мені в той час книги і думки, які ними викликались, і розмови з батьком та моїм двоюрідним дядею Є.М.Короленко, пам’ятається також сильний вплив дружби з моїм старшим братом…”

 "я читав все, що попадалось під руку, але в ті перші роки я особливо пам’ятаю різні географічні книги, не тільки подорожі, але навіть і досить сухі і, здавлось би, малодоступні для мого віку, наприклад Реклю «Земля» і потім …”Великі явища і начерки природи”… Крім цих географічних книг, любив я вірші, оповідання, але терпіти не міг тих, які погано закінчувалися…” 

  "я любив завжди небо, зірки, особливо Молочний Шлях вражав мене” 

  " я зачитувався історією…” 

  "головне дало домашнє життя – десятки журналів, російських та іноземних, які виписував батько” 

Багато років життя Вернадського пов’язані з Україною. У Харкові минули його перші десять щасливих літ. На Полтавщині в селі Великі Шишаки Вернадські мали садибу, куди майже щороку приїздили на літо всією родиною. 

Батько багато розповідав Володі Про історію та культуру українського народу, про походження роду Вернадських. Один з предків по батьковій лінії належав до запорізької старшини, воював у війську Богдана Хмельницького. "Завжди, коли починаю якусь справу, у мене в голові проноситься запорізька приказка: 

"або збуду, або вдома не буду!”, з якою вони кидалися на якусь важку справу.” (з листа, 1886 р.)

Доля України і її народу хвилювали Вернадського завжди:

  "у Росії зовсім заборонено друкувати книги моєю рідною мовою. На канікулах 

я із всім завзяттям візьмуся за неї. У Києві, якщо в якомусь будинку побачать 

портрет Шевченка, то його відбирають.”  (із щоденника, 1878 р.)

   "Відродження української мови та інтересу й відчуття своєї національної  

особистості я гаряче переживаю і цим відрізняюся від тутешніх кадетів. Слід сказати,

що в Полтаві серед українців майже немає яскравих людей і справжнього 

національного міцного середовища немає. Чи можна за цих умов створити щось  

міцне? Особливо якщо вони діятимуть кулаком і палицею!” (з листа до 

М.П.Василенка,академіка, юриста, міністра народної освіти в уряді Скоропадського, 

1918 р.)

   "Ви знаєте, яка мені дорога Україна, і як глибоко українське відродження 

проникає весь мій національний та особистий світогляд, і я вважаю, що на мою долю випало велике щастя взяти в ньому участь… І хоча в моєму світогляді 

сталися під впливом подій глибокі зрушення – моє ставлення до української 

культури та її майбутнього залишилося незмінним.” (з листа до М.П.Василенка, 

1921 р.) 

   В.І.Вернадський написав статтю "Українське питання і російське суспільство”, яка була вперше опублікована лише у 1988 році.

    Саме Володимир Вернадський, вчений та громадянин світу,  доклав чималих зусиль для створення Української  Академії Наук і став  її першим "головою” (президентом)  у 

1918 році. 

    Очолив  універсальну  Національну  бібліотеку  України  при  УАН  у 1918 році. 

 

В.І.Вернадський читав наукову літературу на 15 іноземних мовах, деякі свої

 наукові статті писав французькою, англійською, німецькою мовами. Окремі 

праці Вернадського за його життя не друкували, інші – вилучали з друку і продаж

та забороняли. Його думки та наукові погляди часто були пророчими:

"Неможливо відкласти турботу про вічне і велике на той час, коли буде досягнута 

для всіх можливість задоволення своїх елементарних потреб. Інакше буде пізно.”

"Ми стоїмо перед майбутнім владарюванням радіоактивної енергії, більш 

потужної, ніж електрична”

"Вдивляючись у зміни, що вносяться новою геологічною силою – силою 

культурного людства -  створеною підготовкою мільйонів років змін живої 

речовини, - бачиш, що агентом, який приводить її в рух, є свідомість, розум, 

нова сила на нашій поверхні”

"В науці нема до цих пір ясної свідомості, що явища життя і явища неживої 

природи, взяті з геологічної, тобто планетної, точки зору, є проявами 

єдиного процесу”

"З усього обсягу фактів, точно встановлених, мені здається випливає, що 

цим майбутнім людства є автотрофність  людства – більш простими 

словами, незалежність його існування від навколишньої живої матерії – 

рослин і тварин”

"Ідеї вічності та безначальності життя, тісно пов’язані з її організованістю, 

є тією течією наукової думки, послідовне проявлення якої відкриває 

перед науковою творчістю надзвичайно широкі горизонти”

"Десятиліттями, цілими століттями будуть вивчатися і поглиблюватися його геніальні ідеї, а в працях його  - відкриватись нові сторінки, що послужать джерелом нових пошуків; багатьом дослідникам доведеться навчитись його гострій, наполегливій і відточеній, завжди геніальній, але важко зрозумілій творчій думці; молодим же поколінням він завжди буде служити учителем в науці і яскравим зразком плідно прожитого життя” 

   (академік О.Є.Ферсман, учень В.І. Вернадського)

З метою відзначення вчених за видатні досягнення в галузі природничих, технічних та соціогуманітарних наук, наукові праці, відкриття та винаходи, що мають важливе наукове й практичне значення та утверджують авторитет української науки, на честь першого президента Української академії наук – видатного вченого, академіка Володимира Івановича Вернадського, а також з нагоди святкування  85-річчя створення Академії у 2003 році Президією НАН України засновано золоту медаль імені В.І.Вернадського Національної академії наук України.

Золота медаль імені В.І.Вернадського є найвищою відзнакою НАН України, яка присуджується щорічно до дня народження академіка В.І.Вернадського (12 березня) двом вченим – одному вітчизняному і одному зарубіжному. 

Медаль присуджується лише окремим особам персонально як за окремі наукові досягнення, так і за сукупність наукових праць. 

Одна і та ж особа не може бути нагороджена медаллю більше одного разу. 

Медаль не присуджується посмертно, окрім випадку, коли лауреат помер після прийняття рішення про його нагородження.