Презентації та публікації

Ради робітничих та солдатських депутатів – виборні населенням на певний термін колегіальні представницькі органи в період становлення радянської влади в Росії на початку XX століття.

Рада робітничих та солдатських депутатів обиралась в середині колективів робітників промислових підприємств та військових гарнізонів. 

До їхнього складу окрім більшовиків, входили також меншовики. 

В грудні ради почали укрупнювати і їх об'єднали разом з радами селянських депутатів в ради робітничих, солдатських і селянських депутатів.

Ради утворювалися переважно у великих містах, робітничих селищах Донбасу і на фронтах. На середину року в Україні налічувалося 252 ради, з них у Донбасі – 180.

Як правило вони стояли осторонь національно-визвольної боротьби,бо індустріальний пролетаріат був російським або русифікованим.

Після зруйнування самодержавного ладу в країні дедалі більше поширювалася анархія.

Наслідок:

Не маючи досвіду життя в демократичному суспільстві, пролетаризовані маси покладалися лише на власні,класового типу організації – ради. 

Меншовики розглядали ради як тимчасові органи революції. Політична лінія більшовиків спочатку не відрізнялася від курсу інших соціалістичних партій. Однак у квітні, відразу після приїзду в Петроград з еміграції    В. Ленін оприлюднив один із своїх найвідоміших документів –  " Квітневі тези ”.

Термін "двовладдя” випливав з погляду Леніна на раду як на владу. Більшовики повинні були відмовитися від підтримки Тимчасового уряду і витіснити з рад меншовиків. У тезах висувалося гасло "Вся влада радам!”

При одночасній більшовизації рад це означало, що  влада в державі переходить до партії більшовиків. Перехід влади до рад, за твердженням Леніна, був переходом від буржуазного до пролетарського етапу революції.

Гасло "Вся влада радам!” означало, що більшовики не зважали на суверенні права народу, який повинен був через демократичну процедуру виборів в Установчі збори визначити характер і склад органів державної влади.

Однак інтереси селян і більшовиків (які перебували у радах)не збігалися. Програма більшовиків передбачала ліквідацію всієї приватної власності, зокрема власності "дрібнобуржуазної”, тобто селянської.

Що ж стосується Установчих зборів, то Тимчасовий уряд не зважав на вимоги рад і затягував з їх скликанням.

Оскільки в уряді переважали партії есерів і соціал-демократів (меншовиків), то вплив цих партій в радах почав занепадати. Натомість зростав вплив більшовиків.